куди б я не йшов
де б не спинявся
твій горизонт тлів
а потім займався
колір очей і
волосся смак
кричали у імлі
ніби не просто так
зорі хилились в сон
вечір свічку гасив
ти збирала льон
я ж просто сидів
і спостерігав як
зерна співали тут
кожен твій рух
рук
очі мої палив
нас не було
ні
і не було чудес
тільки пахощі поля
й пара затуплених лез