Коли на сінокосі ти лежала горілиць
і світ дорослий блимав двадцять п'ятим кадром,
він поглинав майбутнє порожнечою зіниць
такий із себе весь - ну інші, знаєш, заздрять.
"Красівий мальчік! Бонус! Дав же бог таку красу!" -
подумалось тобі тоді по-городському.
А вечори липневі прохолоди не несуть,
щоб серце остудити, щоб забути втому.
І час настав, і місце... Це та рідкісна пора:
горить вогонь - палає зірка супернОва!
Ти думала кохання - підліткова, тіпа, гра?
Змруж очі і засни, щоб обманутись знову.