Може, мене вже знеструмлено?
Спинений мій небосхил
Дроти повалились обрублені
І скрутились зашморгом кіл.
Я потяг в депо не ночований,
Що їсть кожен ранок людей
На кожній із станцій похований
В кімнаті забутих речей.
Лунають в мені оголошення.
Я сам є тим гаслом палаючим,
На рейках стою в загородженні,
З кабіни ні звуку — вмер, начебто.