С льськ мотиви

          
      **   із забутого: повсякденне, святеє…

    Хлібину батько крає над борщем
навпіл;
              до того охрестив зі споду тричі,
а я вдивлявся у його обличчя
й сакральність дійства засівала в душу щем
до холодку…
                а скибки над борщем
він краяв ніжно, свято, ритуально,
і це виходило набожно і повчально,
на все життя осмисленим взірцем.
До його миски сипались крихтини –
небесної роси життя благословіння,               
і в цьому дійстві – Вічности веління,
Любов до Праці і людського вміння
Господаря, шановної людини.
    Не завше ми так ставимось до нього,
до найціннішого здобутку на землі:
скибки жбурляють діточки малі,
а підростуть – і буханці під ноги!..
А скільки праці вкладено у Хліб,
допоки в хату зайде ця Святиня!
Ти мусиш знати, якщо ти – людина,
чого нам вартий Золотавий Сніп.

                ( у докір «ситим» сімдесятим…)