***

Ти зробив щось надзвичайне?
Я знову літаю й сміюся...
Не йди так швидко,зачекай-но!
Закружляли в нестримному русі
ті думки,що колись поховала,
неначе осіннє листя.
Колись було у душі порожньо,
тепер у душі - чисто.

Бігти,прагнути,сміятись,
дихати на повні груди!..
Як могло так раптом статись,
що зима весною буде?
Хмура осінь не чорнотою
- веселковими барвами сяє.
Синє небо - твої очі,
я так само його кохаю...

Все забути,все змінити,
розірвати сталеві пута!
Мені байдуже,мені боляче,
та що має бути - буде!
Я робитиму все й навіть більше
лиш для того,щоб стати ТВОЄЮ.
Вже не буде так,як раніше.
Я - між небом і землею.

У вогні я не буду горіти,
не розіб*юся,не потону,
якщо серце буде тужити,
сумувати по серцю твому.
Я забуду про страх і неміч...
Ти вдихнув в мене нову душу!
Берегтитму її,цінуватиму.
І тобі віддячити мушу.