Ой, цибуле! Гнучка стрілка,
Зелена стеблина –
Чуб козацької породи
В тата, мати й сина.
Ворогів ти змусиш лити
Гірки рясні сльози.
По горілку й шматок сала
До шинка ти ходиш.
Завзяття твоєї сили,
Як скинеш жупана,
На собі всі відчували –
З наймита до пана.
Але в панство ти не вдалась,
Ти простого роду.
За що тебе полюбляють
Корені з народу.
Нехай завжди гостюватимеш
У оселі кожній,
Навіть якщо у кишені
Гаманець порожній.
24 февраля 2014 в 15:09