***

Мій дорогий осінній буревій, що зносить дах як солом'яну стріху,
Не дочекавшись твого тепла, шукати в чужих обіймах втіху.

Поздзвони і мовчи в трубку.
А якщо є, що сказати -кричи!
А хоч, на рани сип солі грудку
Або непотрібні слова шепчи.

Сліпа надія несе мене до прірви,
Ти знаючи, підштовхуєш мене;
Вже другий раз скидаєш мене в ролі жертви.
На дно блакитне й чужбиннЕ