Ще в далекі часи хтось, чи щось приминало колосся,
Залишаючи кола на полях недозрілих хлібів.
І казали в народі, що то відьми плетуть оті коси,
Та ніхто їх не бачив, бо вони не лишали слідів.
Пропливали століття, зараз вчені ті кола вивчають,
Ставлять пристрої хитрі, слідкують і вдень, і вночі,
Кажуть, дивні вогні в Землю, чи із Землі вилітають
В тих місцях, де з’являються дивні фігури оті.
Ніби сили якісь щось сказати, а чи попередити хочуть,
Чи з далекого Космосу нам зашифровані шлють послання,
Але вчені Землі візерунки оті розгадати не можуть,
Не дійшли ще до рівня космічного наші знання.
А можливо, Світи паралельні, що поряд із нами існують,
І куди підем ми, як закінчим свій шлях на Землі,
Спілкуватись хотять, в іншім вимірі тексти шифрують.
Ми ж не в змозі сприйняти, бо іще ніби діти малі.
Ось і знов на полях хтось, чи щось поприм’яло колосся,
Досконалість фігур розрізняється лиш з літаків,
Знову сплетені стебла, як дівчата плетуть свої коси . . .
Хто нам шле послання? Хто малює шедеври такі?