ВЕЗ ННЯ?

       
               
Везіння – тоді, коли бавляться діти,
І горе й недуга на них не зійде.
Везіння – тоді, коли любиш робити
       Усе, що під руки тобі попаде:
І дім будувати, і сад посадити,
Творити поезію, виорать лан…
Везіння – як правдою зміг дорожити
      І з честю пройти у борні крізь обман.
То вище Везіння – не зрадить любові,
Везіння – як чисте знайдеш джерело.
Везіння – коли ти дотримаєш слова,
       Хоч як тобі важко при тім не було…
Везіння – відкрити у собі самого,
Коли у всяк час довіряють тобі.
Везіння – як друга знаходиш такого,
      Що радість дарує не тільки собі.
Везіння – коли ти живеш одержимо,
Знаходиш для себе – а людям віддав;
Усе, що ввібрав із чеснот ти незриме,
          Вдовине не вкрав, від життя не відстав.