Запрошення

   
                «і від чекання губи трохи згіркли…»  О.Тимофієва
       Прийми  моє запрошення  різдвяне,
Жадана, несподівана  Любов.
Хай  поміж  нас  надія  не  зів’яне
І  не  схолоне  відданости  кров.
      Прийди  в  мій  світ Любов’ю і Наснагою,
Розкриллям рук здіймися над плечем,
І вдвох полинемо у небеса з відвагою,
Хай мить кохання губи нам пече!..
      Із  чаші  неба  запозичим сині,
Що  мати  твої  очі  фарбувала.
Переберу  твій  сум  по  волосині,
Щоб  над  тобою  бід  не  бідувало.
      Розкриєш мені світ, де Віра і Довіра,
Де невичерпність щастя джерела,
Я  з  нього  питиму і питиму  без  міри
Той  трунок, що  для  мене  зберегла!
      Навколо  бурі  стихнуть, безпорадні,
А  ти,  захищена  глибинами  очей,
Коханням  і  довірою-принадою
Втамуєш  біль  сполоханих  ночей.
          Ввійди  в мій  сон. Відкинь  холодну  впертість,
Відкинь  пліток  з’яложених  оскому,
Лише  нам  двом  розкрилиться  відвертість   
Твоїх  таїн, не розданих  нікому…
      Прийди  в  мій  світ – закохана і строга!
Ось вже й сніжок, як  яблуневий  цвіт, –
Спада  з  небес нам послання  від  Бога
З обітницею щастя на сто літ.

       Прийми ж моє запрошення різдвяне!..