«ОБ’ЄДНАННЯ»… ні, не сарказм, а гірка вельми правда…
(Так то Істина?: «Я прийшов, щоб роз’єднати…»)
Не треба бути провидцем чи апостолом:
Нам розбрат охрещено Стражденним віками.
Демократи і патріоти лише перед розстрілом
Об’єднуються… міцно… біля ями!
До того їх губить олжа недовіри
В спотворених потугах ложнобратства,
Не відають, нікчемні, глупству міри…
І що ганьба їм, що їм – святотатство?!
Піддакують гнобителям-невігласам,
Хулителям священного герба.
Засліплені, жадають «компромісами»
Спасти і шкіру, і свого горба
Від шляху хресного, хреста і від голгофи,
Не хочуть прадідів завіту чути,
а ні трохи.
(І Син не чує. Мови, що – не знає?..
А ми товчемо лоба до кровиці.
І що ж? – коли Стражденний відвертає
Усі молитви… може, з нас глумиться:
«Ви – пси; а я зійшов сюди
Ради синів із Юдиного дому…»?!)
Та час настав осмислить по-другому,
Знайти у єдності, в любові сенс життя,
І сподівання Пращурів побачити у цьому:
Разом з колін піднятися, небоже,
Та брату брата обійняти – вельми гоже! –
І воскресити в душах майбуття!
… Листівки і плакати – цілі простині,
Одна одну – «переплюють програми»!
Демократи об’єднуються
лише перед
розстрілом,
коли їх лукаві
ставлять до ями!..