Заморилась, заморилась,
Як же ніженьки болять !
А колись же так хотілось
Свою власну дачу мать.
Я була моторна, сильна,
Та спливли мої літа,
Маю пенсію, тож — вільна,
Тільки сила вже не та.
Але, досить нарікати,
Люди на базар ідуть,
В мене ж чистий, без нітратів,
Натуральний, свій продукт!
Він до пенсії підмога,
І онуків пригощать.
Заморилась? То нічого,
Ось, піду вірші писать.
Заморилась, заморилась!
Та хоч важко працювать,
Мені б дуже не хотілось
Рідну дачу продавать.