ДОЛЯ ПОЕТІВ
«Горька судьба поэтов всех времён:
Тяжеле всех судьба – казнить Россию»
В. Кюхельбеккер
Поетів Доля – в Злоби на ножах,
Гойдається в Неправди на прицілі:
Сатрапи завжди є в наклепницькому ділі,
Що «дєло» фабрикують – справжній жах!
По них поетів в тюрми
Кидали одвічно,
Морозом збиткували в Соловках,
І на колимських «золотих» снігах,
І в забайкальських штольнях,
Там, де відчай!!!
З далеких, ще рилєєвських часів
Поетів Доля так незахищенна,
Та Істина Поетів – незнищенна
І під кивком прокурених вусів!
Розкриється ганебности тюрма
Під воскресіння молодого сплеску,
В Народі Пам’ять Істинна воскресне –
Згадають Чесномислі Імена!
Станція Хурмулі, ДБЗ-2
одвічне, юначе: БЕРІЗКАМ
«Так и хочется к телу прижать
Обнаженные груди берёз». С.Єсенін
Як Єсенін, цілую я віти берези
І розчісую – подумки – коси модрині...
Тут нам легше любов виявляти щоднини
До дерев, щоб у горі лишатись тверезим.
Але як підійдеш до незрушних дерев,
Щоб душі почуття до них висловить щиро?
Довкруж – зона страшна, охорона – не в міру,
Ще й собаче виття на морозі, як рев
Прошпиговує скроні і душу юначу.
Ви пробачте, берізки, любов не помре!
Відросте ще у мене чорняве каре!
Голова б уціліла! (Ні, гордий – не плачу!)
А метафори й рими сонет «обкайловують»…
– Зачекайте, берізки мої неціловані!