Истина

 

Олекса Стефанович (1899 – 1970) 


ИСТИНА

Жил как-то князь. Когда ему сказали, 
Что есть на свете Истина одна,
Что средь красавиц – первая она,
Пошёл за ней в неведомые дали.

Сражён им змей на горном перевале,
Стихия бурных вод покорена,
Лесов непроходимая стена –
Пред ним хоромы Истины предстали. 

Врата открыл. – О ужас! Подошла
Старуха, безобразна и дряхла, –
Отвратней смерти дух её зловонный.

Метнулась из-под ног его земля...
И слышит голос князь ошеломлённый:
«Разыскивал меня ты? Вот и я».
 
Миттенвальд, 1949


(перевод с украинского – 
Валентина Варнавская)  


*   *   *    

Олекса Стефанович (1899 – 1970) 


ІСТИНА

Жив князь колись. Наслухавшись багато, 
Що у світах є Істина ясна, 
Що між красунь – найкрасніша вона, 
Пішов її, вродливицю, шукати.

Ліг змій між гір, мечем його потятий, 
Скорилась вод бурхливих ширина, 
Дівич-лісів розпалася стіна – 
І перед ним встають її палати. 

Іде до брам. –  Це що таке? Мара? 
Звідкіль вона, потворна ця стара, 
Що дух її нудніше паху смерти? 

Метнулась геть з-під ніг його земля, 
Мов хотячи розверзтись і пожерти... 
І чує він: «Шукав мене? Ось я».

Міттенвальд, 1949