***
життя – до краю життя!
Б’ють припливами в скроні мені
Хвилі осени мого кохання!
Несміливість згорає в огні
Між самотністю і… – жаданням…
***
то чому знову: «бути?.. чи не бути?»
Знову ми стоїмо на розгіллі двобою,
Долю кинуто на ці шальки терезів.
Крок ступити назустріч безсилі обоє –
І кохання згаса в передвісті грози…
***
усміхайся всім наперекір
Ти зігрій моє серце міцними обіймами,
Незважаючи на пересуди людців,
І занозу зловтіхи у недругів виймемо,
Щоб усмішка цвіла на твоєму лиці!
***
подячне. патетичне
«О Батьку Тарасе, без слова Твого,
Що серце і совість гартує,
Моє би не сталось, мого б не було, –
Хай кожен мій ворог це чує!»
***
без розпачу… в надії
Терпіння стачає, терпіння навчає:
Боротись в неволі, на волі – не скніти!
Усі вороги наші певно сконають,
Бо їх роз’їдають пожадности хіті!
***
…щоб не забути нам!
…компрачикоси – плем’я навіжених!
без сорому, духовнії потвори,
що власний рід понищили дощенту:
большевики… тартари… крадуністи…
***
в передчутті?.. з «еволюцією» вас!
– Кравчуки робили з вас кравчукчів,
кучми охрестили вас в кучмеків,
виведе нездара – імпотентів…
а наступний – зростить яничарів!
***
вже не здогнать теперішнього світу
Тримаю ще совість на чаті буття,
фіксуючи голос радарів-нервів…
До мозку приєднані тисячі серверів
з болю.. із пам’яті… із небуття…
(на краю життя. осінь 2003р)
***
Просто жити і тліти – ніколи не зможу,
бо кожен мій день – то дар вищий, дар божий!
За крихту, за волі ковток боротьба.
Я вдячний тобі за це, Доля-Судьба!
(на краю…) 2003, вересень…
***