Дійові особи, що розмовляють у фотоновелі:
1. Автор
2. Бджілки
3. Бутони
4. Вітер
5. Ворон
6. Гілка
7. Груша (дерево)
8. Дощ ( в цілому)
9. Паркан
10. Колеги (співпрацівники автора)
11. Краплини дощу
12. Кульбаба
13. Листочки
14. Мурахи
15. Одинокий плід груші
16. Пластмасові рейки
17. Плоди груші
18. Сонце та його проміння
19. Стовп
20. Тінь
21. Трава
22. Цвіт груші
23. Час
Дійові особи, що згадуються у фотоновелі:
1. Автобус №145
2. Антени телевізійні
3. Бруківка
4. Варшава (місто. Столиця РП)
5. Гумовий пас
6. Гуртожиток
7. Дві руді собачки
8. Дівчина-студентка
9. Десерт з зелених груш
10. Електрична лампочка
11. Електричний струм
12. Зіркова співачка (з історії, що розповів стовп)
13. Злам гілки
14. Зламані гілки
15. Зорі
16. Інші дерева-сусіди
17. Ланцюг
18. Лялька «Сінді»
19. Майбутнє
20. Мобільний телефон
21. Молодий юнак (з історії, що розповів стовп)
22. Мурахи
23. Напій «Кока-Кола»
24. Небо
25. Невідомий перехожий
26. Павук
27. Пісочний годинник
28. Пішохідна доріжка
29. Правда
30. Пташок
31. Ропуха (жаба)
32. Роса
33. Сакура та Вишня – дерева
34. Самоходи (автомобілі)
35. Сміття
36. Сторож
37. Тополь і тополина та їх пух
38. Трава
39. Хмарини
40. Чорний крук
41. Шкільна дітвора
Вступ до фотоновели "Стара Груша".
Доброго дня читачу. Не важливо чи ти чоловік чи жінка, юнак чи молода дівчина. Важливо, що ти взяв у руки книгу. Якщо ти потоваришуєш з книгою – вона почне з тобою розмовляти. Це не тільки слова автора чи героїв. Дуже багато є й між рядками, що навіть самі автори деколи цього не замічають. У фотоновелі змісту додають фотографії. Неретушовані фото – джерело правди. Вони – безпристрасні. Там нема гримас та поглядів. На фото енергія живої та «неживої» матерії. Того, що створив Бог та людина.
Розпочалася історія з того, що проходячи до місця праці у Варшаві (район Кавенчин), я побачив «пупляхи» квітів на дереві. Тут і виникла ідея про відео (рухомий ряд) з нерухомих стоп-кадрів (оскільки я вже довгий час займався відео та фотографією). Я вибрав місце перед суцвіттям, що було найближче. Що це за дерево я достеменно не знав і тому мусив дочекатися появи плоду. Віза у мене була до серпня 2014 року. Фотографував я дерево на свій мобільний телефон.
Мав я можливість фотографувати або дуже рано – робота починалася у 7:00, або ж під час перерви 12:00 та 14:00 і коли повертався з роботи до помешкання 17:00 або 19:00. Від самого місця праці до дерева – ще йти п’ять хвилин, так що часу зйомки з нуликами ніколи не було.
Колеги по праці (більшість поляки) все розпитували: де це я ходжу під час перерви? Чи я ходжу до коханки у гуртожиток? (жартували). Тим, кому це дійсно було цікаво – я розповідав про майбутній відеоряд під музику. Але це було на початках. Не так швидко, виявляється, розпускається квітка. Копіюючи фото у ноутбук я почав замічати, що назбирується матеріал для гарної історії з мікросвіту рослинного, який проектується у світ людини.
Яким жалем наповнилось моє серце, коли в один день залишився лише останній плід із суцвіть. Це трапилось через вихідні дні. Найперше я подумав, що то котрісь заздрісні хлопці на зло мені… та що саме сталося невідомо для мене. Картаюся, що коли це трапилось випадково і, бетонярка чимось зачепила при повороті… я мав підв’язати гілку ще раніше. Але такий поворот у сюжеті стався.
До праці у Варшаві я вже писав вірші та видруковував їх на сайті stihi.ru. Хочу зазначити для інших працівників з поетичного цеху, що у столиці Польської Республіки напрочуд дуже легко пишеться. Тут, у Варшаві, - народилася трилогія «Казнь в Сайгоне» - яка є першим дзвіночком до написання фотоновели. «Казнь в Сайгоне» - це думки трьох людей в одну мить (за мить до натискання курка пістолета перед стратою): палача, жертви та фотографа. Трилогія написана до всесвітньо відомої однойменної фотографії. І десь підсвідомо я вже відчував, що це вже не буде відеоряд під музику…
У 2014 році моя донька Оксана закінчувала 11-й клас і далі їй потрібно було «поступати» до Університету. Отже – необхідно було повертатися на Батьківщину швидше. Тому старт написання фотоновели приходиться на початок серпня. Вся праця була написана в селі Торгановичі, вулиця Тиха, 12. Завершена 31 жовтня о 01:23 (основна частина 162 сторінки). Далі – пошук спонсорів для друку та видавництво.
Презентація фотоновели – виставка картин-фото-сторінок у галереї. 162 картини з трьома куплетами – розпродаються поштучно в останній день презентації. Першу сторінку, яку я рекламував в мережі інтернет - залишу собі. Наступним кроком буде створення книги, що буде тільки в галереї – це конкурс для 162 художників, що працюють в різних стилях: кожному попадає в руки одне фото і він з нього малює картину (маслом, аквареллю, олівцем, гуашшю тощо). Тобто вийде книга в картинах. Окремо або ж паралельно можна ще провести такий конкурс для юних художників.
Шановні спонсори, меценати, торгові марки – уявіть масштаб фотоновели. Вкладаючи у друк та презентацію фотоновели кошти – ви вкладаєте фінанси і в літературу, і в книгодрукування, і у малярство... та відкриття нових імен серед художників.
Приклад моєї «Старої Груші» дасть натхнення для інших створювати подібні проекти. Тем для інших фотоновел – дуже багато!
Дякую всім! Ваш Сергій Труш.