Закохалась в осінні шати...
Буревій...дощові озерця...
Це ж потрібно ОТАК кохати,
Щоби билось на виліт серце?
Щоби жити з бажанням - ЖИТИ...
До життя відчувати спрагу...
Це ж потрібно ОТАК любити,
Щоб у втратах знаходить наснагу?
Я навчилася сонцю радіти
І в душі стало тепло та гарно,
Бо я хочу життя ТАК прожити,
Щоб колись не сказати, що - марно...
Буду жити...радіти...кохати
І давать серцю все, що попросить...
Я не стану життя марнувати,
Бо вже в нього ввірвалася осінь...
То ж потрібно ОТАК любити...
То ж потрібно ОТАК кохати...
Бо тоді починаєш ти жити,
Як навчишся життя цінувати...