Вже впала сивина на скроні,
Онуки в інститут біжать . . .
Літа, мов ті скажені коні,
Під гору швидше, швидше мчать,
Та сивину ми замаскуєм,
На ринку фарб — на всі смаки!
Повіки, губи підфарбуєм,
І ось, бабусі — як дівки!
На дачу — в дизель не пропхнешся,
Спішать бабусі й дідусі.
Був вчитель, робітник, директор,
Тепер же — дачники усі.
Під вечір музика заграла,
У парку танці почались,
Пенсіонери всі попарно
Вальсують, як давно колись.
Тож, хай уже і скроні сиві,
Та ми не будем сумувать.
Пенсіонери добре вміють
І працювать, й відпочивать.