Я знаю чим стає життя, коли нема надії,
ми сипем краплі втіх об помисли німії,
ми стиха мовим, що ще не кінець,
і до людей, не щирість, а підлесна лесть.
Я знаю, ким стають рідніші.
Коли втрачають близькість цю душевну,
ми стаємо тоді вже зовсім інші,
а їх немає більше в серці.
Я знаю біль, і знає вже тривогу.
Тепер життя набрало нових поворотів,
Але терпіти вже не маю змогу,
і виграшним не буде ні один із лотів!