боже, а може воно нам не треба?
може ти забери свої іскри?
знаєш, як воно, коли з неба
тобі хтось надиктовує вірші?
казали торік, щоб отих поетів
заслати кудись на край світу.
а щоб не пророчили нам трагедій,
а щоб не псували спокійне літо.
навіщо ти, господи, нас так мучиш,
митці говорять твоїми вустами...
коли за миром уже ти скучиш?
коли затягнуться наші шрами?
зневіра, сказано, тяжкий гріх,
і не поетам тебе учити..
---
пророчити хочу дитячий сміх.
блакитне небо.
і жовте жито..