А краплі падають з-за даху,
чомусь іде улітку дощ,
напевно, хочеться згадати,
що полягла вкраїнська грош.
Ми чуєм вибухи щоденно,
видніють в небі літаки,
ідуть солдати поневільно,
щоб не збирати дітвори.
А що казати дітвора -
хлоп'ята, закінчивши школу
вдягають чоботи й фураш
та йдуть старанно в обороні.
Вони не знають, ідучи, що
буде з ними завтра вранці.
Вони ідуть, піднявши ніс,
тримаючи в руках калашник.
Їх захищає тільки хрестик,
молитва матері вночі і те,
що скоро, дуже скоро
вони складуть свої мечі!