Кажуть, що жити треба сьогодні,
Та завтра прийде всеодно.
Учора ще, були такі ми голодні,
Кидавши надії на дно.
У сутінках ночі безжально палають
Розпечені зірки в руках.
Сьогодні вони вогнем обпікають ,
Учора - лиш були в думках.
Забувши про завтра, живемо сьогодні,
Не думаєм про майбуття.
Хапаєм повітря у товщі безодні,
Трикляте в думках каяття.
Навіщо у небо прозоре пірнати,
Якщо під ногами вода?
З криштальною совістю легше нам спати,
Якщо взагалі є вона.
Учора - красиво зніму маску болю,
Червону, холодну печаль,
А завтра - думки відпустила на волю.
Сумні... Таких, зовсім, не жаль.
Сьогодні побачила тіні страшні,
Та завтра від них утікла.
Надіє моя, яка ти кумедна,
Чорнилом по стінці сповзла.
Сплела з білих квітів віночок вінчальний,
Намисто зібрала з дощу.
Сьогодні фату з павутиння зіткала -
Сльозами прикрашу, в волосся вплету.
Учора жила, а сьогодні - не знаю,
Що ж завтра буде, скажіть.
Пурпурову мрію в сміття викидаю,
За це ви мене не судіть.
08.11.2009р.