Не плач за мною, Україно,
ти, й так занадто плачеш.
Пробач, що я пiшла за далину,
щоб твоїх слiз не бачить.
Пробач, що не змогла утiшить
твiй розпач не розкритий,
що не писала тобi вiршi—
сама була закрита.
Я вже вiдкрила серця дверi
й простягуючи руку,
прошу у тебе милосерддя
й прощення за розлуку.
(ХТ 22.03.2013)