***

І небо як небо, і зорі мов зорі
Але, що між ними не є випадковим
Неначе жар-птиця летіла між гілок
Та так, ненароком, пір’їну згубила.

Пір’їна летіла додолу, палала
І місячне сяйво увагу звертало,
Що поміж гілками, далеко, десь долі,
Там двоє гуляють, колись не знайомі,

Її він за руку так ніжно тримає
І щось непомітно на вухо мовляє.
Вона ж посміхається й ніжно шепоче,
Що то не жар-птиця, що то її очі

Неначе жаринки так ясно палають,
Що місяць так заздрісно світить яскраво…
Ой, небо як небо, та й зорі мов зорі
Але ти єдина, що бачили очі!