Перевод с украинского
http://www.stihi.ru/2014/11/14/5282
/написано для Конкурса/
А жизнь идёт и всё без корректур.
И время мчится, не сдержав галопа.
Столетья нет маркизы Помпадур,
намного дальше мы и от потопа.
Не знаю я, что будет после нас,
в каких нарядах встретит мать-Природа.
Не утомляется один лишь час –
частица временная год от года.
В делах оставить память о себе
пора…а мы проходим, словно тени,
чтоб только очи – неба голубень –
всегда бы землю видели в цветеньи.
Чтоб все леса не вымерли, как тур,
и чтобы слов не истощились руды.
Жизнь всё идёт… спешит без корректур,
и как напишешь, так уже и будет.
Пусть не страшит нескладная строка,
Не сторонись прозрений: не калеки.
Не бойся правды, как бы ни горька,
и всех печалей, хоть они как реки…
А бойся человека оболгать:
такое прегрешение – навеки.
Оригинал:
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навіки.