Перевод стихотворения Лины Костенко
"Життя iде i все без коректур"
А жизнь идет... Идет без корректур,
Не сдерживаясь, время мчит галопом,
Давно уж нет маркизы Помпадур,
И столько лет прошло после потопа.
Не знаю, что потом произойдет,
Земля какие выберет наряды.
Лишь время никогда не устает -
Бегут минуты, торопиться надо.
И что-то сделать, чтоб оставить след,
Ведь мы когда-нибудь уйдем, как тени,
Но неба синь и солнечный рассвет
Всегда чтоб землю видели в цветенье.
Чтобы леса не вымерли, как тур,
Слова чтоб не иссякли, будто руды.
Ведь жизнь идет и все без корректур,
И тут уж, как напишешь, так и будет.
Досадных строк не бойся никогда,
Прозрение - лекарство от сомнений,
Не бойся правды, хоть она горька,
И грусть совсем не повод для мучений.
Но, если душу обмануть, тогда
Не избежать нам в жизни поражений!
Текст оригинала:
ЛИНА КОСТЕНКО "ЖИТТЯ IДЕ I ВСЕ БЕЗ КОРЕКТУР":
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навіки.
---------------------------------------------------