Душа сумує, ниє та болить
Нудьгує, завива в полоні
То наче зірка в небі мерехтить
То як сніжинка, тане у долоні
Малюнок мріями яскравий наче сон
На ньому щастя на палітрі долі
Але прокинувшись я відчуваю знов
Той сірий час у замкнутому колі
Усе довкола нє моє тепер - чуже
А те що мав колись, розтануло край неба
- Навіщо я приходив у цей світ?
Бог відповів: - Не переймайся, то так треба)