***

Як хочеться від болю закричати,
Зірвати тишу , що стоїть навколо .
Немає сили все в собі тримати –
Ми бачимо жорстокий світ довкола.
Чи можемо повірити ми людям,
Які обманом серце розривають ?
Вони напевно ще погано знають ,
Як тяжко жити на душі з цим муром.
Чи не  згасають почуття у світі?
На людях маски,як на маскараді.
І всі забули,що ми в світі діти,
Які повинні митям бути раді.
А як тому, хто близько все сприймає?
Кому чийсь біль ,сильнішим є від свого?
Хто сльози на обличчі не спиняє,
Але не краде радість у чужого.