А я тихо помирав дивлячись в безодню твоїх очей,
Від твого холодного погляду мене пробирав мороз
Він йшов від шкіри аж до самих кісток
Виламуючи їх неймовірним болем..
Я дивився на тебе не сміючи відвести погляду
Хоча все далі розумів що це мій кінець
Що ти і є моя погибель, хоч і ти моє життя
Та мої почуття були надто глибокими..
Вони надто яскраво палали на тлі мого вмираючого серця
І було вже байдуже, куди це все дійде..
Я не міг тебе не кохати, ти була ореолом моїх мрій,
Моїх потаємних бажань та надій
Ти ніби вийшла з під мороку моєї підсвідомості
Вміщуючи в собі все про що я міг лише мріяти..
Я не мав сили опиратися твоїм чарам
Я надто довго мріяв тебе зустріти наяву,
А не в своїх мареннях щоночі..
Я не смів відмовитися від кожної миті поряд з тобою..
Тому що лише з тобою я жив..
Без тебе це було лише болісне існування
Ти дала мені сенс жити, дихати, радіти
Нехай і не довго, та ж я був щасливим
Лише з тобою, я був живим..