Колись жінки в круїзі, в океані,
Про чоловіків мову повели,
Англійка, парижанка — знатні пані,
Й Оксана — з української землі.
Мій Джон, як лев. Поважний і хоробрий, -
Англійська вихваляється жона, -
Ще й знатний, бо його дідусь був лордом,
Породу Джон від діда взяв сповна !
А мій Жюль’єн! Є в ньому щось від тигра, -
Тут парижанка голос подає, -
Стрімкий, палкий, то котиком мурликне,
А що не так, то в нього й кігті є !
«А твій як хто?» - Оксана морщить лобик,
Сусідки ждуть, тож, треба щось казать . . .
«Та , мій Іван . . . він теж. . . Скотина добра,
Не знаю навіть, з ким і порівнять !