Ой ,Катерино, серце моє ,лишенько з тобою..
Казав колись дідусь Тарас
В одному свому творі.
Він піклувавася про людей
Про душу, почуття ..
А зараз в світі від людей ,
Залишилось вбрання.
В своїх віршах , Тарас згадав ,
Як жив колись в неволі
Як смерть його любих батьків ,
Відзначилась на долі .
Неначе човен в синім морі,
То виринав,то потопав.
Сидів Шевченко край дороги
І сонце виглядав з-за хмар.
Він завжди нам всім говорив,
Добро все переможе.
І мову він свою любив,
Відносився вельможе.
Любив казати про Дніпро ,
Про вітер, синє небо.
У світі бачив він добро ,
Та передав для тебе!