а знаєте,я не сумую за моментами,
коли торкались любі руки.
за поглядом,що мерехтів краплиною
були слова - тепер лунають звуки..
а знаєте,я не сумую за годинами,
коли стрічала того незнайомця.
він був мені пекучою вуглиною,
він виточив із мене однодумця.
а знаєте..немає мого суму і за часом,
часом чекання,страху та бажання,
від хвилювання тоді зводило коліна,
була я схожа на мале нещастя.
а знаєте,вже не сумую почуттями,
але тоді - "вона" сягала сьомого,
спокійно можно говорити,рівно:
"мені приємно пам'ятати незнайомого"