там де сотні проклятих душ
шукають частину себе
автор в епоху далеку
згадує минулу мене
там де пташки відлітають у вирій
де вирує моя і твоя весна
там діти маленькі донині
співають про наше життя
вони згадують маму і тата
і ніжні слова на вустах
на твоїх і моїх вустах
твоє дитинство схоже на казку
де є замок,сади і білі троянди
моє дитинство схоже на хмару
де кожного дня проходять дощі
де друзі дарують свободу
а рідні відбирають воду
і мама не співає твоя кожного дня
а тато завжди за кордоном
це життя і ми в ньому шахи
хтось біла,а я напевно чорна
і кожен крок-це мій урок
де кожен мінус стає плюсом
не допоможе тут добро і кохання
не вирве з полону візьми себе в руки
і тікай додому
там чекає мама і тато
твоє ліжко,кава і книга про любов
там не чекають квіти на підвіконні
там чекає правда болю
вона буде колоти голками
кожного разу приносячи біль
твоєму тілі,душі голові
це біль не тілесна
і шкала болю не вимірюється
не побачиш мене
руки стануть старі і побиті
від горю серця
вб'ють твої почуття.