Душа моя, пробач мені провину,
Що я жила у тузі та журбі,
Що відверталася від рясної калини,
Бо в неї були гіркими плоди.
Життя моє, пробач мені за відступ,
Бо свою душу взяла у полон,
Кидаючи тобі ганебний виклик,
Поразки зазнавала знов і знов.
Душа моя, пробач мені за зраду,
Що вільно дихати й співати не дала,
Бо я пішла за страхами зневадив
Щасливу долю, мить та майбуття.
В той час до себе відчувала жалість
І ображалася на тих, хто поруч йшов,
Щукала тих, хто щастя дасть і радість,
Знесилюючи Волю і Любов.
Тепер, розпющив широченько очі,
Іду до Батька-Рода на поклін,
Бо від душі Йому віддати хочу
Свою любов, піднявшися з колін.