Я так люблю дивитися, коли ти спиш:
Неначе тонеш в ароматних пелюстках.
Дивитися, як солодко, одна, лежиш
І десь блукаєш в незабутніх, дивних снах.
Закута в ковдру і на світлих подушках,
Мов ангел в хмарах, що літає в небі.
Волосся водоспадом по твоїх плечах,
Сама ж, неначе чистий, білий лебідь.
Люблю, коли смієшся, крізь красиві сни
І довго прокидаєшся в моїх руках.
Коли шепчу тобі я зранку, ти завжди
Так обіймаєш, наче я не тут, а в снах.
Та потім ти вскочиш одна, серед ночі
І тихо всміхнешся – це сон і дурня!
На зорі поглянеш, крізь мокрії очі,
Як завжди, сумна, не зігріта й сама.