Вiдблиск моiх мрiй

 
Ти завжди рятував мене як вмів,
Ховаючи у ніжності в раю своїм
Від страху, сірості буденних днів,
Не дозволяючи мене зламати їм.
Так затишно було моїй душі
У лагідних обіймах твоїх світлих крил.
Так відчайдушно вірилось тоді,
Що буде досить для польоту твоїх сил.
І на якусь хвилину, чи на мить,
Рятуючи себе у близькості твоїй,
Мені здалося… більше не болить…
Та це, всього лиш, відблиск моїх мрій.
              ТИ, СПРАВДІ, ЯНГОЛ...
              ТА, НАЖАЛЬ… НЕ МІЙ…