Небо зронить свої гіркі сльози -
Червоніють від крові сніги.
Пече серце у люті морози,
Горем зрошені ті береги.
Небо плаче за вами, солдатики.
Зорі падають стрімко униз,
Збиті "градами", куль з автоматики,
Небо виє потоками сліз.
На розбитих шляхах попід хмарами,
Там, де місця нема для корид,
Йдуть у гості до Бога ангели,
Небо німо ридає навзрид.
І ті чари лихі, наврочені
Небо змиє водою із нас,
Й ворогам за гріхи їх непрощені
Вогнем гніву оберне тотчас.
Тих, хто в бій йде вночі і удосвіта,
Захисти їх, крило розправля.
А загиблих синів прийми, Господи...
Спіть спокійно, то ваша земля.