Калинове сузiр я

               
Не знайти на карті неба,
В телескоп не розглядіть,
Те сузір’я, що у тебе
У душі живе щомить.
Ти шукаєш шлях по ньому,
Як потрапиш у пітьму,
Кожну ягідку знайому
Зустрічаєш, як рідню.
Сяють зорі калинові,
Де хатина край села.
Бачу стежечку знайому,
Що колись туди вела.
Вже нема села. Натомість
Сниться часто дивний сон:
Сяють кетяги червоні
Зорепадом за вікном.
І бабуся на подвір`ї,
І дідусь старенький теж…
По калиновім сузір’ї
У дитинство шлях знайдеш.