нашім тихім прощанні нема винуватців - погодься,
що посміла на хвильку відчутись твоєю - прости,
я роки, мов стрічки, заплітала собі у волосся,
щоб ніхто не помітив, на скільки я старша, ніж ти.
МАбуть звичка моя наражатись на сіті й капкани
дала знати про себе, й до тебе впритул підвела,
і я просто злякалась, поставивши крапку в романі,
щоб любов"ю своєю тебе не спалити дотла.
Тож прости за спізнілий візит в твоє серце транзитом,
за жіночу невпевненісь і боягузтво душі,
і за те, що терпкими ночами з подавленим криком
не дітей я для тебе народжую...тільки віршІ.
Я прощаю й тобі ту єдину помічену ваду -
саме вік, несумісний з моїм, й до жалю молодий,
що приречена буду твій погляд сумний пам"ятати,
надто схожий на долю й на колір морської води.
І хто зна - може, це порятунок, а, може й немилість -
нам судилося рАзом шукати і навіть знайти
дві дороги, дві стежки, дві долі...але залишитись
на одній, де з тобою не я...де зі мною не ти.
(с) Надя Ковалюк