ЛЕЛЕКА...
Осінь швидко складає валізи,
Кожне листячко з гілки знiмає.
Вже дерева стоять, мов облізлі,
Швидкий вітер між ними гуляє.
Між гілок опустіли гніздечка,
Де недавно пташиний був гомін,
Лиш лишився підбитий лелечко,
Бо не зміг він летіти додому.
Він сидить в самотi, бо калічка
Перебитеє крильце болить
В небесах даленіє, мов стрічка,
Клин лелечий, вже зникне за мить...
Загорнувся мiцнiше у крила
Та постукує дзьобиком тихо:
- Буду жити поки буде сила,
Не спасете - мені буде лихо...
Не стріляйте в лелек, не стріляйте,
Гріх на душу свою не беріть!
Ви з любов'ю той клин проводжайте
І з любов’ю весною їх ждiть...
29.09.14г.