Закрий печальні тії очі,
Не лий гірких солоних сліз.
Все буде так, як ти захочеш,
Здобудеш свій жаданий приз.
Твоя самотність – лиш омана,
А душу травить її цвіт.
Така пахуча і багряна
Тобі зарила цілий світ!
У глибині любов велика,
А викидаєш як сміття.
То ж збився, збився з пантелику,
Немов малесеньке дитя…