Крізь прозоре скло моїх думок,
Крізь затьмарені коханням, щирі очі,
Та не бачиш почуттів моїх вінок,
І не відчуваєш подих ночі.
Невблаганний, одинокий і зрадливий...
Образ твій живе в людських серцях,
Кава, погляд, дотик....і... накрило -
Твої руки знову на моїх плечах.
І танок осінній серед ночі
Закружляє поміж двох сердець...
Пальці, губи, ти піти не зхочеш,
А залишитись, повір, не зможеш теж.
Твоя доля не покине волі,
Парний танок стане соло лиш за мить,
Ти не винен, це ж моя відмова -
Я приречена на щастя у житті!