***

Я зателефоную тобі рівно о шостій ранку,
Якраз тоді, коли ти в обіймах іншої будеш спати.
Розповім про сто тринадцятий без тебе світанок.
І про сміливість з якою відчайдушно почала забувати.

Я втоплю тебе у склянці міцного алкоголю,
Який потім зап'ю нестерпним, напів-солодким.
Забуду тебе віршами з дванадцятим відтінком болю,
Я закохаюсь в іншого і в ньому знайду свій спокій.

Знаєш, я вже не пам'ятаю останню цифру календаря,
На мільйони молекул повільно розпадається ніжність,
Хлоридною кислотою випалене серце і всі почуття.
Натисну на червону, додавши що став не потрібним.