Когось він зрадив?
Як змій в’ється протока
- хвилі шумують;
Під зорями ночі,
місяць спокійно сміється
-пливе десь в просторах.
Від сонця втікає...
Напевно,
зрадив він когось -
пісенька вітряна лунає..
Цей день був не спокійний
- В мережах повітря,
пов’язані хвилі,
чьомусь з водою боролися,
шукали просторів,
для розташування свого...
Не здобули нічого.
Зрозуміли: "...останьмося
- разом рядками спокійно,
один коло одного!"
Ось що нам потрібно.
Більше нічого!
А деж той проток що я бачив?
Ізник він,
чи може його й не було!?.
Чи може я спав й мені снилося.
Пам’ятаю: "...звуки вітрів
гомоніли самі із собою;
Мені сподівалося
що великі простори стелили
собі - в гаях низовин,
природну долю свою".
Таж проток там
як той змій в’ється.
Під хвилями водними
свій спів гомонить.
Тихенько мій сон колихає,
а міяць спокійно сміється
- Від сонця втікає!
Чи може сховатися хоч на мить?