Если ты рождён без крыльев, не мешай им расти.
Коко Шанель
Чорно-біла веселка
Чорно-біла веселка розсіяла серпень.
І розвіяла радість, вітер посмішку здме…
Ти забудеш про літо, ледь згасаючий липень.
І забудеш про червень, серце, мабуть, замре.
Покохаєш ти смуток, покохаєш розлуку.
Не згадаєш про щастя, не згадаєш про море.
Квіти щастя посієш і забудеш про муку?
Може все те зійде? Може згине те горе?
Ти втомилася жити? Замість кави вода?
Замість серця каміння? Замість миру війна?
Ти, неначе вдова.
Замість гарних очей, певно, мертвий кришталь?
Люди всі до тебе линуть, як до літа весна.
А ти їм даси холод, ти скажена, зима.
Ти давно вже не їхня, ти давно не вона.
Ти такая остання, тільки, тільки своя!!!
У тебе такі зимові очі, холодні і трагічні ночі...
Ти – останній подих літа.
Хто ж зігріє? Хто посміє? Ти замерзла…дикі ночі.
Дикі ночі, дикі ночі, ти замерзла, вип’ю очі.
Фото – світ лише для тебе,
Хай не лізуть дурні ці.
Ти – єдина, ти – розкішна
Спалах фото дай мені.