Заплакав тихо липневий вечір:
Омив сльозами вишневий сад.
Цей сум, сьогодні, такий доречний,
Такий доречний мінорний лад.
Повсюду люди та парасолі.
Здається, світ поспіша кудись,
А десь лунає стара віола,
Неначе просить цей світ: "Спинись!"
Спинись на хвилю, послухай літо.
Куди спішити в такі часи?
Навчись дощам, у журбі, радіти.
В дощах життєві звучать баси...
Дощі дарують жадану свіжість.
В дощах - приємний мінорний лад.
Це шле нам небо Господню милість.
Нехай нап'ється вишневий сад..."