Звичайно, небо - то така солодка вата,
І ти її їсиш кожного ранку руками. душею. губами.
Я знаю, що ти цієї вати не варта,
Але оперуєш неба віршами.
Ти - ніби риба під льодом зимою.
Я знаю, що варта ти жити навічно.
Але Бог такий - його воля - зробити німою
Тебе в найсуворіші ночі січня.
І як би там не було у всіх книгах -
Я знав, що Бог в моє серце неодноразово бив.
І я би використав всі сили (як при бліцкригах),
Якби так сильно тебе не любив.