* * *
«сум’яттям почуттів наповню долі човен…» М.
Ризикую в тенета потрапити,
До обіймів твоїх упірнуть…
А зло-радники будуть патякати:
«Втрапив знов у лиху каламуть!»
Не закохана, а протьохкана,
Розгойдала весну на веслу.
Босоніж побрела, забрьохана
І захмелена, по селу…
Всім ти – милочка-перепілочка.
Ой, цілунків спливло із вуст!
Перем’ята руками гілочка… –
Я жадаю тебе і… боюсь!..