Сумуєшь , крізь життя втрачая розум
Жалієшься на тугу сивій ночі
Кричишь ти світу: -Ти мене не любишь!
А він : -Люблю , у відповідь шепоче
Не віришь ні словам його, ні долі
Шукаєшь в мріях ,тих - кого бракує
І тільки час, який тебе вбиває
Своєю невідомістю лікує