" І лише померши ти спавді почнеш цінувати своє життя"
Кілометрами асфальтованих доріг, добами автостопу, тисячами гітарних рифів, сотнею знайомих та пригорстком справжніх друзяк, нескінченним потоком слів та фраз, теплими зоряними ночима літа, а ще ночима біля костра в обіймах алкогольного дурману та диму цигарок; зі своїм стареньким CORTом, під хриплуватий спів його струн, що поіржавіли від часу і душевних страждань, десятками зношених у хлам пар взуття - CONVERів, зшитих якимсь китайцем... - ось так і промайнуло те саме життя. Ось так і спинилось, ще і не встигнувши початись